Заболочені рівнинні вільхові ліси

Ліси з вільхи клейкої в депресіях з тривалим (кількамісячним) або постійним підтопленням ґрунтовими, або, зрідка, поверхневими водами. На Закарпатській низовині ці ліси невеликими острівцями спорадично трапляються в окремих рівнинних лісових урочищах на найбільш понижених ділянках, де відбувається застій води. На цих ділянках поширені важкі дерново-буроземні (мочаристі) глейові ґрунти. Характерною рисою лісів є формування в дерев вільхи пристовбурних куполоподібних п'єдесталів до одного метра заввишки з розрослих над землею коренів. Чагарниковий підлісок розріджений, причому кущі зазвичай зростають на підвищеннях або частіше безпосередньо на п'єдесталах. Трав'яний покрив добре розвинутий, з високим відсотком проективного покриття, але його видовий склад змінюється в залежності від особливостей мікрорельєфу. На понижених ділянках з тривалим застоєм води чи підмоканням розвивається густий, часто з суцільним покриттям, травостій з вологолюбних рослин-гігрофітів, в якому домінують лише кілька видів, насамперед високорослі осоки та лепешняк. Місцями їх заміщують мікролокуси вегетативного походження інших видів (кропиви, папороті теліптерису). Менш вологолюбні види - мезофіти вселяються в пристовбурні п'єдестали вільхи та на незатоплювані підвищення навколо них.